На основі експериментальних даних встановлена ефективність азотофіксації сої, а також співвідношення форм азоту в грунті при різних умовах азотного живлення. Соя має властивість підтримувати активну азотофіксацію протягом усієї вегетації і формує високий урожай в основному за рахунок симбіотичного азоту.

Висвітлено наукові засади та історію розвитку сучасних агротехнологій, визначено можливості раціонального використання їх абіотичного та біотичного потенціалів. Наведено характеристику польових культур як екологічних систем, а також земельних, грунтових і кліматичних ресурсів. Розглянуто нові напрями розвитку теорії та практики формування інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур на підставі застосування економічно доцільних та екологічно безпечних організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних, генетичних та хімічних методів. Розглянуто питання раціонального використання сучасних сортів (гібридів) сільськогосподарських рослин в агротехнологіях. Встановлено фітоценотичну значимість і динамічність бур'янів, шкідників та хвороб рослин і розроблено систему агротехнологічних захисних заходів. Показано вплив непаразитних гетеротрофних організмів на формування родючості грунту. Наведено характеристику трудових, технічних і матеріальних ресурсів агротехнологій. Висвітлено наукові основи використання добрив, пестицидів і регуляторів росту рослин. Визначено склад, структуру та функції агротехнологій, розглянуто характерні особливості їх окремих етапів. Проаналізовано світовий досвід формування та застосування нових інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських рослин, зокрема розглянуто бельгійську та західнонімецьку системи.

Освещены научные основы и история развития современных агротехнологий, определены возможности рационального использования их абиотического и биотического потенциалов. Представлена характеристика полевых культур как экологических систем, а также земельных, грунтовых и климатических ресурсов. Рассмотрены новые направления развития теории и практики формирования интенсивных технологий выращивания сельскохозяйственных культур на основе применения экономически целесообразных и экологически безопасных организационно-хозяйственных, агротехнических, биологических, генетических и химических методов. Рассмотрены вопросы рационального использования современных сортов (гибридов) сельскохозяйственных растений в агротехнологиях. Установлены фитоценотическая значимость и динамичность сорняков, вредителей и заболеваний растений, разработана система агротехнологических защитных средств. Показано влияние непаразитных гетеротрофных организмов на формирование урожайности почвы. Приведена характеристика трудовых и материальных ресурсов агротехнологий. Освещены научные основы использования удобрений, пестицидов и регуляторов роста растений. Определены состав, структура и функции агротехнологий, рассмотрены характерные собенности их отдельных этапов. Проанализирован мировой опыт формирования и применения новых интенсивных технологий выращивания сельскохозяйственных растений, в частности рассмотрены бельгийская и западнонемецкая системы.

Проаналізовано результати досліджень впливу способів сівби та норм висіву на продуктивність сої. Для виробництва рекомендовано сою сіяти звичайним рядковим (15 см) або широкорядним (45 см) способом з нормою висіву 700 тис/га.

Наведено результати досліджень впливу строків сівби на особливості формування врожайності сої. Встановлено можливість раннього її посіву з обов'язковою обробкою насіння фумараном.

Проаналізовано результати багаторічних досліджень продуктивності сої та гороху залежно від умов зовнішнього середовища лівобережного Лісостепу України. Виявлено статистичну залежність між рівнями їх урожайності та показниками сприятливості природних ресурсів.

Вивчено вплив обертального електромагнітного поля на показники лабораторної схожості насіння сої. Досліджено оптимальну напруженість поля та тривалість обробки.

Вивчено вплив мікроелементів бору, молібдену та кобальту на формуваня врожаю сої. Встановлено позитивний вплив бору на формування генеративних органів, кобальту - на активізацію росту рослин, молібдену - на утворення та функціонування бульбочок.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6-43

Рубрики:

Соя

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано результати досліджень, спрямованих на підвищення конкурентоздатності сої по відношенню до бур'янів. Запропоновано формули для розрахунку коефіцієнтів конкурентоздатності та шкодочинності. Раціональна просторова структура посіву підвищує конкурентоздатність сої до бур'янів. Указано на доцільність широкорядного посіву сої з міжряддями 45 см.

Викладено результати досліджень продуктивності сої залежно від умов вологозабезпечення грунту за умов лівобережного Лісостепу України. Встановлено, що нестача води в період вегетації сої впливала на її загальну продуктивність через ріст і морфогенез, зменшуючи розміри листкової поверхні, кількість та розміри гілок, прискорюючи старіння та відмирання вегетативних органів. Засушливі умови сприяють опаданню бутонів, квіток і молодих бобів, зменшують кількість трьох насінних бобів, що є причиною зниження загальної продуктивності сої.

Проаналізовано принципи підбору сортів сої та гібридів кукурудзи різної скоростиглості для висіву в смугових посівах на зерно. Сутність технології полягає у вирощуванні культур смугами, чергуючи шість рядків кукурудзи - шість рядків сої. Приріст урожаю у сої досягає 12 - 15 % і 10 - 24 % - у кукурудзи.

Вивчено вплив ультразвукового випромінювання на показники лабораторної схожості насіння сої. Встановлено оптимальну тривалість опромінення. Досліджено тривалість позитивного ефекту після опромінення.

За допомогою простих регресивних формул розраховано можливу висоту рослин кукурудзи та сої в одновидових і змішаних посівах з урахуванням погодних умов вететаційного періоду з помилкою в межах 3 - 8 %. Запропоновано логічно замкнені комплексні математичні моделі для змішаних посівів, які можуть пояснити ефективність впливу погодних і грунтових умов на формування врожаю. Розроблені спрощені прикладні моделі величини врожаю одновидових і змішаних посівів сої зі злаковими культурами залежно від середньодобової температури повітря та кількості опадів за вегетаційний період дають змогу прогнозувати продуктивність таких посівів.

Продуктивність змішаних посівів сої та злакових культур суттєво залежить від конкурентних умов між рослинними угрупуваннями. Конкуренція до певної межі є необхідною умової ефективного використання зовнішнього середовища, хоча вона й не завжди позитивно впливає на продуктивність посівів. Злакові і бобові культури мають різну будову кореневої системи, що дозволяє краще використати природну родючість урунту. Бобові культури мають змогу фіксувати азот з атмосфери, в результаті чого зелена маса сумішей містить більше білка, ніж злакові культури одновидового посіву.

Обговорено питання розширення площі посіву бобових культур для кормового використання з метою біологізації землеробства та підвищення родючості урунту. Основними шляхами вирішення є раціональне співвідношення польового і лугового кормовиробництв, максимальне насичення багаторічними травами сівозмін, збільшення виробництва зернобобових культур, передусім сої. За умов кращої вологозабезпеченості урунту у травні - червні є більшою вірогідність високої врожайності гороху, й, навпаки, за рівномірного розподілу опадів (а ще краще, більшої їх кількості в липні - серпні) одержують високу врожайність сої. Тому ці дві культури-супутники повинні бути обов'язковими в господарствах Лівобережного Лісостепу для більшої ймовірності стабільного врожаю зерна і білка.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми з обгрунтування агроекологічних основ використання біологічних, фізичних і хімічних засобів у технологіях вирощування сої в Лісостепу України. Розглянуту проблему вирішено шляхом застосовування передпосівної обробки насіння сої холодопротектором фумараном. Встановлено, що для одержання врожаю сої на середньо-суглинкових чорноземних і темно-сірих опідзолених грунтах потрібно вносити азотно-фосфорні добрива, проводити обов'язкову інокуляцію насіння ризоторфіном з мікроелементами бором і молібденом. Зазначено, що для підвищення продуктивності сої потрібно застосовувати систему смугового вирощування з кукурудзою. Доведено, що для підвищення продуктивності сої висівати її ранньо- або середньостиглі сорти необхідно із середньостиглими гібридами кукурудзи.

Установлено, що безпосереднє внесення азотних добрив під сою пригнічує фіксацію азоту. З підвищенням дози добрив збільшився збір перетравного протеїну. У разі внесення 1 кг добрив у чистому посіві кукурудзи можна одержати 1,58 кг перетравного протеїну, тоді як у змішаних посівах 0,99 - 1,01 кг. Причина відносно низького збільшення врожаю в змішаних посівах від мінеральних добрив полягає в слабкій чутливості бобового компонента на поліпшення умов кореневого живлення. Соя в сумішках зі злаковими культурами пригнічується, і це пригнічення не зменшується у разі поліпшення умов живлення, коли вносяться мінеральні добрива, а, навпаки, підсилюється.

Використання біологічних, фізичних та хімічних елементів технології дає можливість більш повно розкрити продуктивний потенціал сучасних сортів сої. Запропонований передпосівний обробіток насіння сої мікроелементами дає можливість підвищити її урожайність за умов використання молібдену на 0,10 - 0,20, бору - на 0,19 - 0,26, кобальту - на 0,09 - 0,19 т/га. Допосівний обробіток насіння фумараном у концентрації 100 мг/л і сівбі його в I декаді травня забезпечує зростання урожайності на 0,36 т/га. Більш рання (III декада квітня) і пізня (II половина травня) сівба таким насінням були менш ефективними. Обгрунтовано доцільність сівби сої в I декаді травня з нормою висіву 700 тис./га схожих насінин і рядковим способом з шириною міжрядь 15 см. Така технологія сівби дає можливість одержати урожайність 2,88 т/га і завдяки високому прикріпленню нижніх бобів (14,4 см) скоротити втрати під час збирання.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6-434

Рубрики:

Соя

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пошук нових підходів до розробки й використання біологічних, фізичних та хімічних елементів технології дає можливість більш повно розкрити продуктивний потенціал сучасних сортів цієї культури в конкретних грунтово-кліматичних зонах України. За результатами багаторічних досліджень (1986 - 2010 рр.) розроблено основні технологічні елементи вирощування сої за умов нестійкого зволоження Лісостепу України. Результати енергетичного аналізу дають можливість оцінити і порівняти традиційні й нові технології, їх перспективність із точки зору рівня енергоощадження. Під час застосування рекомендованої технології одержано вищу на 0,27 т/га урожайність у порівнянні з прийнятою в регіоні.